Хрещатик

Хрещатик розчарував Сайгона.

Наївний фермер сподівався, що станція зустріне рятувальників прохолодою, але ні, тут теж була парилка. І судячи з того, як народ без сорому розгулював по платформі в чому мати народила, таке положення справ давно вже нікого не турбувало. Звикли. Придихалися.
Че виявився розумнішим Сайгона. Перш ніж увійти на станцію, він своєю смугастою мантією ретельно обмотав мішок з жетонами. Сказав, що сірих і вбогих краще не спокушати, адже вони не коммунари приватну власність не відкинули.

Перші кроки

Рятувальники саме рухалися повз молоденьку дівчину і юного бійця, що безсоромно пестили один одного на очах у всього народонаселення. І нікого не обурювало таке розбещення. Навпаки - деякі збиралися наслідувати їхній приклад: дамочки з інтересом вивчали чужинців, що проходили повз. Сайгон зловив на собі пару палких поглядів. Серед аборигенок траплялися досить цікаві примірники. Привіт, Свєто!
Немов у книжку про індіанців Сайгон потрапив: у добавок до повної наготи чоловіки Хрещатика всі як один були озброєні луком з деревини, що нагадує бамбук. Значить, Сайгон привертає увагу не тільки своїм орнаментом, але і закиненим за плече агрегатом. Крутим хай-теком з магнієвого сплаву, склопластику і вуглеволокна. За тутешніми мірками, вважай, ніби інопланетяни прилетіли зі своїми неземними технологіями.
Заглядівшись на місцевих красунь, він ледь не впав, зачепившись за бетонну клумбу.

Побут

Тут і там дорогу рятувальникам перегороджували діжки, горщики, у яких росли дивні рослини.

Фідель, що знав мало не все про будь-яку станцію матро, і тут прояснив ситуацію:

- Мародери принесли їх з поверхні. Плоди цих культур містять всі необхідні для життя поживні речовини, прямо як модифікований сорго. Чув про таке злак? Сам Білл Гейтс фінансував програму його створення, як раз перед війною це було. Він тоді взагалі багато чого фінансував. Сидить зараз мабуть в особистому бункері в Силіконовій долині...

Відвернувшись на команданте, Сайгон ледь не перекинув здоровенний акваріум, в якому плавали... жаби. Тобто з першого погляду здалося, що це жаби, а якщо добре придивитися, то зовсім не схожі. Надто великі. Де ви бачили жабу з баскетбольний м'яч? Багато в метро ніяких м'ячів не бачили, і все-таки...

- Тихіше ти! Якщо акваріум розіб'єш, місцеві тебе каструють. - Растаман озирнувся, чи не бачив хто помилки Сайгон. - Я не жартую. Ці папуаси жаб обожнюють. І тому жеруть їх. А заодно змазують їх слизом наконечники стріл. І чужинцям не дозволяють ні першого, ні другого. Так що м'ясом нам тут не розжитися.

Навколо кишіло життя: аборигени злягалися, жерли «банани», бавили дітей. Малечі на станції було особливо багато - не дивно, враховуючи місцеві звичаї. Ці, з Хрещатика, вже точно плодяться, як кролики, подумав Сайгон. Для голодупих папуасів ніяких нових тунелів не напасешся...

- Нічого, вириємо і для папуасів! - завзято підморгнув йому Фідель. - Для всіх вириємо!

Сайгон вже відкрив рот, щоб попросити ось той, з краю, шматочок, засмажений, ага, ось той, коли растаман чітко вимовив:

- Хоч раз вкусиш - ніколи не покинеш цю станцію.

Сайгон так і застиг з відкритим ротом.

- Я сказав: тільки своїх пригощають. Гризнув - своїм став. А за межі станції не виходять. Від дзвінка до дзвінка тут. Ти казав, у тебе є дружина? І син? Більше їх не побачиш. А бігти захочеш - накачають отрутою жаб до нестями. Забудеш, як тебе звати. Всі забудеш. До старості «ананаси» будеш вирощувати.

Сайгон голосно проковтнув - і відскочив назад, коли кухар простягнув йому вертел з м'ясом.

- Спасибі, я не голодний! Спасибі!

Купуємо зброю

- На Арсенальну зібралися.

На відміну від співвітчизників торговець прикривав свою гідність жалюгідною подобою пов'язки настегнах з листя «бананової пальми». Фідель напружився:

- З чого ти взяв?

- Тому що бачу: психи. Отже, на Арсенальну. А там без патронів ніяк.

Фідель вишкiрився:

- Ну так продай.

Папуас поманив до себе команданте і шепнув йому ціну на вухо.
Фідель нахмурився:

- Ти в своєму розумі?!

- Ображаєш. А мої образи тобі обійдуться ще у двадцять відсотків. А ні, то немає. Сам лізь вгору, сам шукай собі патрони. Я ж не проти, це чесно. Але я проти, щоб тебе з патронами - якщо ти їх знайдеш у місті - назад пустили. Це теж чесно. Мені конкуренти ні до чого.

- За що я люблю цю станцію, так це за чесність!

- За це її все метро любить, - бундючно кивнув старий папуас. Він трохи піднявся і знову поставив на троні ящики.

У кожному з ящиків по дві металеві коробки. Всередині коробки чотириста сорок патронів, упакованих у пачки по двадцять штук. Разом вісімсот вісімдесят штук в ящику. А в трьох... загалом, вистачить, щоб перестріляти всіх папуасів на станції Хрещатик, ще й на Театральну залишиться, на найстійкіших комуністів.

- До патронів стволи потрібні.

- Скільки?

- Чотири. - Фідель з сумнівом подивився на Павла Терентійовича. - Ні, п'ять давай.

...Патрони в ящиках, судячи з маркування, - сама що ні на є класика калібру 7,62. Тут ментовські укорочені «розкладачки» не підійдуть, тут апарати потрібні серйозні, зібрані років за півста до війни. Чи папуас чимось іншим порадує? Сайгон не відмовився б від АКС-74У. І дайте ріжків до нього, споряджених патронами з кулями з пониженою здатністю до рикошету. Робили такі, для міського бою. Не треба сталевих сердечників, залиште собі.

- П'ять так п'ять. АК-103 під патрон 7,62. Гарна іграшка. Росіяни багато їх перед самою війною у Венесуелу відправили у подарунок дружньому режиму Уго Чавеса. А товариш Уго вже Україні задешево скинув. Пам'ятаю, коли афера розкрилася, багато галасу було.