FANDOM


University small

Університет до війни

- Прошу вас! Дуже радий! Нескінченно радий! Вже й не думав з вами побачитися, але доля піднесла такий подарунок! Я просто щасливий!

І так далі, і в тому ж дусі. Вікентій Бенедиктович - на інші звернення хлопчина не відгукувався - так солодко посміхався, що Сайгон відразу запідозрив недобре. Занадто багато радості, пацюки куди скромніше ластятся до ніг господарів на Вокзальній. А якщо врахувати, що у Вікентія Бенедиктовича за всіма ознаками астма - він не розмовляє, а штани, кожне слово через силу, - то... Невже і справді так радий?

- Чим багаті. Відчувайте себе. Прошу! - Він проводив рятувальників до своєї наметі. - А мені потрібно відійти - справи з, не засмучуйтесь. Відчувайте, так-з, як вдома. Моє - ваше! І знаєте, така радість, справи-то в гору пішли! Ви адже за відсотком прибутку? Я вже вам до завтрашнього дня і звіт, та дивіденди!

І, низько поклонившись, відбув.

Університет навіть в м'ясному постачанні відрізнявся від інших станцій. Зазвичай - завжди! - Сайгон продавав франшизи, тобто вручав покупцям за вельми солідну плату клітини з разнополыми тваринами. При цьому покупець гарантував, що буде торгувати м'ясом під маркою «Кім і син», раз у квартал передаючи на Святошин скромні відрахування за використання цієї торговельної марки, а якщо Сайгон і син надумають відвідати станцію, де діє франшиза, їм буде надано належний прийом: вода, самогон, нічліг, їжа, дівки...

Гаразд, щодо дівок - жарт. Решта - серйозно. Правда, про дівок - жарт.

Сайгон, з деяких пір ставши завзятим домосідом, жодного разу свої франшизи не навідувався. Так і виявилося, що заглянути в гості до колег по бізнесу не так вже й легко, адже чужинців на станціях не шанують в метро кожен сам за себе... Що там, загальна війна на порозі! Так ось одного разу на Святошин явився представник Університету. Поправивши окуляри, він заявив, що франшизу не потягне, надто багато жетонів за неї треба платити. Але у нього є пропозиція: «А що, якщо виручку навпіл? Не франшиза, а філія? Так сказати, ваше представництво у нас? А?»

Сайгон смутно собі уявляв, як він зможе контролювати ферму, яка знаходиться на відстані шести станцій від Святошина, але по дурості погодився. Надходжень з Університету майже не було: тільки іноді очкастий тюхтій надсилав малу копієчку, нарікаючи на те, що хом'ячки дохнуть як прокляті. А потім відрахування взагалі припинилося.

І ось тепер Сайгон особисто інспектував свої - на півста відсотків - володіння. Взагалі йому і рятувальникам треба просто полежати і прийти в себе. Але шановному Вікентію Бенедиктовичу про це знати зовсім необов'язково. А то ще розслабиться, вважатиме про себе казна-що. Хлопчині з цього виду трохи за двадцять, народився він, швидше за все, вже в підземці, але зачатий нагорі. Чахлий він якийсь. Ручки-ніжки худі, криві зуби, борідка куца, краще б збрив. Сорочка, костюмчик мятенький, туфельки... Ботан якийсь, загалом. Жіночої гігієною б йому торгувати...

Втім, тут все так одягаються і, схоже, ніякого дискомфорту не відчувають. Адже на цій станції влаштувалися викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, студенти і їх нащадки. Вони поставили собі метою зберегти наукові знання, у тому числі і ті, які в новому світі не мають практичного застосування. Кому, скажіть, у підземці потрібна культура парагвайських індіанців або анатомія вогненної саламандри? Досліджують щось увесь час, досліджують... І все своє, марне. Метро потрібні патрони і електрика, їжа, повітря і вода. А без книжок з незрозумілими картинками метро запросто обійдеться. Сайгон в це свято вірив. Дивацтва професури він вважав марною тратою часу і ресурсів. Адже ця прорва народу жере, паскудить і просто займає територію!

- Інтелігенти. - Фідель співчутливо-презирливо сморкнулся слідом Вікентію Бенедиктовичу, що тільки-но пішов. - Тут-то точно можна розслабитися.


Потенційні жертви експериментуРедагувати

- А кумедний вийшов би експеримент. - Вікентій Бенедиктович з жалем сховав скальпель назад.
- Дозвольте? - В намет увійшли двоє.
- Звичайно! - На цей раз господар обмежився сухим привітанням. Мабуть, дочиста витратив багатослівність на чужинців.

Увійшли двоє були відомими діячами науки. Чоловіки старші: сивина, розчісана на проділ, окуляри з товстими лінзами, неквапливі рухи. Один з них пожовував губами, другий хмикав і підносив хустку до носа, масивного, суцільно в чорних плямках.

Закономірний фіналРедагувати

- Цікавий екземпляр.
- Згоден, колега.

Вчені схилилися над фермером.

Сайгон тільки цього й чекав - вихопив ніж і ударив того чоловіка, що виявився ближче, в серце. Хустку спланував на підлогу. Другий научник сіпнувся тому, але Сайгон обхопив його коліна. Повалив. Мить знадобилося на те, щоб на руках підібратися до горла експериментатора. Агонія, зуби прокусили губу.

Хто наступний? Наш дорогий господар, який так радий, так щасливий прийняти у себе надійного ділового партнера з далекої станції Святошин?

В одній руці стискаючи ніж, Сайгон на ліктях поповз до негідникові. Якщо що, він і голими руками впорається з хлюпиком в костюмі.

Вікентій Бенедиктович застиг на місці, беззвучно роззявляючи рот. Мабуть хотів покликати на допомогу, але астма зіграла з ним злий жарт. Про чудодійний балончику він зі страху забув.

- Я не звик дивитися на шісток знизу вгору. - Сайгон ривком підтягнув своє тіло до Вікентія Бенедиктовича.

Лезо торкнулося горла.

Бувай, УніверситетеРедагувати

- Ні. - Виступив наперед Фідель.

До здивування рятувальників, він отсыпал з мішечка три десятки жетонів і залишив їх на розкладачці:

- Це тобі, друже. Проживи все, що тобі залишилося, людиною.

Сайгон, Че і Мишка буквально оніміли від такого розкладу.

- А це... - Фідель відрахував ще три десятки кругляшей і поклав поряд з попередньою купкою. - Це для наших друзів. Брюнета звуть Лектор, а дівчину - Гільза. Я тебе дуже прошу: зроби все, щоб вони вижили. І ми будемо квити.

На очах Вікентія Бенедиктовича виступили сльози.

- Я... Ми... Я так з вами... А ви мені... Я думав, вже все... Ви мене як з хреста зняли... Господи... - Повітря йому вистачало не більше ніж на пару слів. - Я все, все зроблю. Вибачте мене... Пробачте...
- Але якщо з ним щось трапиться до нашого повернення... - почав було Мишка, але Фідель його попередив. І справді: що можна налякати мерця, хвилини якого отмеряны кількістю спрею в балоні?
- Гаразд, чоловіки, нам пора. - Фідель підняв полог намети, вдивляючись у темряву. - Нас чекають великі справи.

Його зупинив вигук господаря:

- Стійте! Ви що?! Дочекайтеся ранку. Не можна виходити з намету. Будь-якого, хто виявиться вночі на платформі, дозволено використовувати як піддослідного кролика. Сунетеся назовні - і на вас оголосять полювання!

Інтелігенція, блін...

  • * *

Місцева система відліку не збігалася з святошинської, але ранок таки настав - дежурный электрик вмикав освітлення станції.

Під супровід м'ясоїдними поглядами вчених, рятувальники залишили Університет. Сайгону здавалося, що його препарують живцем, рассовывая органи за банкам зі спиртом.

Виноски Редагувати


Шаблон:СтанцКиїв Редагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі