FANDOM


Сапер — в книзі Муранча головний ворог Іллі Колдунова (Колдуна).

Сапер був начальником станції Аеропорт Ростовського метро. Коли до Аеропорта прорвалися жабоголові, був вибір: підірвавши, завалити тунель [1] чи допустити мутантів до станції. Сапер вибрав власне життя. Загинула більшість мешканців станції, у тому числі дружина Іллі Оля і син Сергійко.

ВирокРедагувати

За зраду мешканці Аеропорта — ті рештки, хто вижив, — винесли вирок Саперові: випустити його на поверхню з одним патроном в стволі і мінімумом екіпірування.

Живий привидРедагувати

Впізнати Сапера можна було по втраченим двом пальцям на правій руці. Він постійно приходив Іллі уві снах і ввижався в темноті тунелей. Як же був здивований Колдун, коли душевно хворий Тютя Приблажний розповів йому про зустріч з трипалим «дядечком» на ім'я Сапер.

В підметроРедагувати

І ось в підметро Ілля дійсно зустрічає свого давнього ворога. При чому за дуже специфічних обставин: він сам урятував його, впустивши в кабіну тунелепрохідницького комбайна, коли все навкруги просто кишіло велетенськими підземними комахами.

Розповідь вигнанцяРедагувати

- Коли орджоникидзевькі виставили мене з метро в протигазі зі старим фільтром і з єдиним патроном в стволі, мене могло врятувати тільки диво... - почав Сапер свою розповідь.

І помовчавши трохи, продовжив:

- А врятував випадок...
* * *
Щасливим випадком для Сапера виявилася зустріч з «синім» сталкєром, чи то свідомо забрівшим на територію «червоних», чи то загнаним туди мутантами.

Сапер помітив його першим. Далі все було просто. Підпустити жукоїда ближче і...
Самотня фігура на вулиці. Одиночний постріл із засідки. Вдалий постріл.
Саме так Сапер витратив свій єдиний патрон, придбавши замість нього справний протигаз з міткою синьої гілки, обріз мисливської рушниці, патрони з картеччю і забруднений, але добротний сталкерский плащ, прострілений в районі серця. На додачу - драний рюкзачок, набитий нехитрим скарбом «синього»: пара чоловічих журналів з оголеними грудастими красунями, дитяча книжка з картинками, блокнот і кольорові олівці, кілька пачок липких льодяників, коробка шоколаду, жіночі тампони, аптечка з якимись таблетками, бинтами, і пластирами...

Оглядаючи здобич, Сапер думав про те, що макарівська куля, люб'язно залишена йому орджоникидзівськими для самогубства, була обміняна за дуже вигідним курсом. І головне - у нього з'явився шанс вижити.

Обшмонав труп і перетягнувши трофеї в невеликий підвальчик, де, на його щастя, не виявилося мутантів, Сапер переоблачився в захисний костюм «синього». Кров з чужого плаща він витер тампонами, кульовий отвір заліпив зсередини пластиром, а зовні замазав брудом так, що розгледіти дірку стало практично неможливо. Свій плащ і протигаз Сапер надів на мерця, залишив біля трупа пістолет і відійшов подалі.
Дуже вчасно відійшов.
Сховавшись у найближчій багатоповерхівці, він бачив, як на запах свіжої крові збіглися мутанти. Мертвий сталкер був розірваний в лічені секунди, а протигаз і плащ Сапера - пошматовані разом з жукоїдом. Інсценівка власної смерті вдалася на всі сто. Це - на той випадок, якщо старі друзі захочуть переконатися в тому, що Сапер благополучно пішов на той світ.

Повертатися на червону гілку було небезпечно: екс-начальника Аеропорту багато знали в обличчя, так і покалічена права рука - дуже помітна прикмета. А чутки про те, що сталося з його станцією, і яку роль він зіграв в події, повинні були швидко розповсюдитися по всій лінії. Загалом, навряд чи йому тепер будуть раді на рідній гілці.

Але і довго залишатися на поверхні - теж рівносильно самогубству. Був тільки один вихід.
Сапер відправився на «синю» гілку. Розстрілявши по дорозі майже всі патрони і ледь не ставши здобиччю господарюючих у місті монстрів, він все ж таки дістався площі Леніна. Вибору не було, і Сапер постукав у гермоворота розташованої тут «синьої» станції.
Його впізнали. Вірніше, не його, звичайно. Упізнали речі, які були на ньому і при ньому. Може бути, тільки тому йому і відкрили.
Убитий сталкер, як з'ясувалося, в свою останню вилазку відправився саме звідси, зі станції метро Площа Леніна.

Зрада за зрадоюРедагувати

Більше всього Сапер боявся викриття. Тому він і записався в загін розвідки підметро. Там, в групі з трьох чоловік, і його попутників виникли підозри [2] Не роздумуючи довго, Сапер вбиває попетників і переходить на бік «бабаків» [3] Вбивши напарників, він завоював довіру, а пізніше, знищуючи одну за одною сталкерські групи, — і певний авторитет в цьому середовищі.

Сталкер знав усі ходи, які були відомі «бабакам», і його мріями стала не просто помста тим, хто в свій час вигнав його на забруднену поверхню, але й влада над всім ростовським метрополітеном.

ФіналРедагувати

Під страхом смерті Ілля примушує Сапера показати підземну дорогу до Ворошиловської, куди, слідом за комбайном, сунуть полчища підземних комах-велетнів. В ході битви титанів одній з муранчі все-таки вдається дотягтися до Сапера, і пострілом з Макарова Ілля рятує зрадника від куди більш болючішої смерті.

Виноски Редагувати

  1. Але в цьому випадку був ризик загинути від вибуху чи під уламками
  2. Один з них давно і добре знав вбитого Комара.
  3. Бабаками Метрострой назвав бувших бомжів, що тепер облюбували для життя територію підметро.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі