Муоні

На відміну від решти метро, де за гроші служили набої, в Муосі, в цивілізованій його чвстині, ходили гроші. Паперові. Називалися вони муоні.

«...Завдяки своїй непопулярності книга збереглася майже в первозданному вигляді - Віра повільно перевернула глянцеву кольорову обкладинку та титульний аркуш. Так і є - ось її олівцеві написи над незрозумілими словами і ще більше знаків запитання над тими словами, які так і залишилися неперекладеним. Книга, як якийсь чарівний артефакт повернула її в Мегабанк, на коліно батька, в їх затишну кімнату при світлі скіпи.
- Я вам за пів-ціни, всього за десять муонів... Можу ще що-небудь... Чим цікавитеся?...
Продавець, вірніше продавщиця Віриних років, була здивована. До цього вона понуро сиділа за прилавком. Військові книг не купували ніколи, можливо, хтось із солдатів і читав книги, але прояв любові до читання в них, мабуть, вважалося бабською слабкістю. Тому торговка навіть не думала закликати до себе спецназівців. Коли ж один з них підійшов і як скажений став розглядати книжку, яку навіть завзяті книголюби, погортавши, відкладали в бік, бідна дівчина скочила з місця, запідозривши у цьому якусь небезпеку для себе.
- Звідки ця книга?
Дівчина майже втратила дар мови, її найгірші побоювання стали підтверджуватися.
- Я... Я не знаю... Мій батько торгував давно, від нього залишилося... Але він уже помер...
Віра швидким рухом зняла рюкзак, засунула туди руку. У цей момент дівчина навіть ступила крок назад, трохи не спіткнувшись об стопку книг. Віра, не дивлячись на дівчину, дістала пачку асигнацій і, не рахуючи, кинула їх на стіл, а книгу засунула собі в рюкзак.
Віра не помітила, як навколо все затихло. Не тільки її товариші, але й інші торговці, а також перехожі, які застали цю незрозумілу сцену, замовкли, спостерігаючи те, що відбувається. Торговка, дивлячись услід дивному спецназівцю, неуважно перебирала в руках муоні, яких вистачило б на купівлю третини книг в її лавці.»

~

Шаблон:Муос

Книги серії Метро 2033‏‎