FANDOM


Станція, яку проходить Артем зі сталкерами в пошуках входу до Д6.

Голова станції Аркадій Семенович.

Перше враженняРедагувати

Отримавши медичну допомогу в шпиталі Смоленської після нападу тварюк з поверхні, Артем знову потрапляє до Київської; тепер у супрводі Мельника

Сказати, що станція була покинута, і що всі її мешканці бігли з неї, було не можна. Народу тут було досить багато, але створювалося враження, що Київська не належить її жителям. Всі вони намагалися триматися купками, намети ліпилися до стін і один до одного в центрі залу. Необхідна правилами протипожежної безпеки дистанція ніде не була дотримана - напевно, людям, які живуть в цих наметах, доводилося остерігатися чогось куди більш серйозного, ніж вогонь.

Ті, що йшли повз, відразу ж відводили очі, коли Артем дивився їм в обличчя, а у тих, хто не встигав це зробити, його зустрічав загнаний погляд.

Платформа, затиснута між двома рядами низьких круглих арок, з одного боку кількома ескалаторами йшла вниз, з іншого трохи підіймалася невисокими сходами і відкривала бічній перехід на іншу станцію. У декількох місцях жевріли вугілля і повз дражливий запах смаженого м'яса, десь тихо плакала дитина. Хоч вона перебувала на порозі вигаданого переляканими човниками Міста мертвих, сама Київська була цілком жива.

Із розмови з начальникомРедагувати

«Неприємно у вас на станції, - розговорився через півтори години Артем. - Страшно тут, гнітить щось...
- Справа звички, - невизначено похитав головою Аркадій Семенович.
- І тут люди живуть... Не гірше, ніж на деяких...
- Ні, ви не подумайте, я ж розумію, - вирішивши, що начальник Київської образився, поспішив заспокоїти його Артем.
- Ви напевно все можливе робите... Але тут така ситуація. Всі тільки й говорять про те, що люди зникають.
- Брешуть, - відрізав Аркадій Семенович.

Але ще через півгодини і склянку самогону зізнався,
- Не всі пропадають. Діти тільки.
- Мертві їх забирають? - Артема навіть пересмикнуло.
- Хто знає, хто їх забирає? Я сам в мертвих не вірю. Я на своєму віку мертвих побачив, будь спокійний. Нікого вони нікуди не забирають. Лежать собі тихо. Але там, за завалами,- Аркадій Семенович махнув рукою в бік Парку Перемоги і мало не втратив рівновагу, - хтось є. Це точно. І нам туди ходити не можна.
- Чому? - Артем постарався сфокусуватися на своєму склянці, але той весь час розпливався і вилазив кудись угору. - Почекай, покажу...

Начальник станції з гуркотом відсунувся від столу, важко піднявся і, хитаючись, підійшов до шафі. Попорпавшись на одній з полиць, він обережно підніс до світла довгу металеву голку з оперенням з тупого кінця.
- Це що? - нахмурився Артем.
- Ось і я хотів би знати...
- Звідки ви це взяли?
- З шиї дозорного, який правий тунель охороняв. Крові всього-то нічого витекло, а сам весь синій лежав, і піна з рота.
- З Парку Перемоги прийшли? - здогадався Артем.
- Диявол їх розбере, - пробурмотiв Аркадій Семенович і разом перекинув півсклянки, що залишалися.
- Дивись тільки, - додав він, прибираючи голку назад у шафа, - не кажи нікому.
- А чому ви самі нікому не розповісте? Вам допоможуть, і люди заспокояться.
- Так ніхто не заспокоїться, розбіжаться все як щури! Зараз вже біжать... Ні від кого тут оборонятися, ворога ніякого немає. Не видно його, тому й страшно. Ну і дам я їм цю голку, і що? Думаєш, все вирішиться? Смішно! Всі злиняють, гади, одного мене тут залишать! А який я начальник станції без населення? Капітан без корабля! - він підвищив голос, але дав півня і замовк.
- Аркаша, Аркаша, не треба так, все добре... - дівчина злякано сіла поруч з ним, гладячи його по голові, і Артем крізь туман з жалем зрозумів, що дочкою вона начальнику зовсім не доводилася.
- Всі, ссуки, біжать! Як щури з корабля! Один залишуся! Але не здамся! - не вщухав той.»
~


МешканціРедагувати

  • Аркадій Семенович — начальник станції
  • Антон
  • Олег — син Антона