Метропедія
Register
Advertisement

Кулемет ДШК з'явився модернізацією кулемета ДП обр. 1930 р. і в комплексі з радянським патроном 12,7 х 108 був найбільш могутньою зброєю у своєму калібрі.

Патрон перебуває на озброєнні і зараз, і його високі балістичні характеристики забезпечують більш сучасними зразками кулеметів (НСВ-12,7, ЯкБ-12,7) ті ж переваги та перевага, що у свій час давали кулемети ДШК і ДШКМ.

ДШК 01

Спочатку конструктором В.А.Дегтярьовим був створений 12,7-мм кулемет під новий вітчизняний патрон - після того, як випробування вже існували на озброєнні іноземних армій великокаліберних патронів виявили їх недоліки. Недоліки ці головним чином стосувалися низької потужності, не дозволила досягти високих показників з бронепробиваємості. Адже крупнокалiберний кулемет, в першу чергу, призначений для боротьби з броньованими цілями такими, як бронетранспортери, бронеавтомобілі, деякі типи легких танків, жива сила за легкими укриттями.

Кулемет Дегтярьова був прийнятий на озброєння в 1930 р. під позначенням ДК (Дегтярьов крупнокалiберний). В автоматиці кулемета використаний принцип відведення порохових газів через отвір у стінці ствола. Газовідвідний вузол розташований під стволом. Темп стрільби кулемета 360 пострілів в хвилину. Спусковий механізм дозволяє вести тільки безперервний вогонь. Кулемет мав магазинне живлення (конструкції А.С.Кладова). Ємність магазину 30 патронів. Відносно низький темп стрільби, незручності, пов'язані з магазинних живленням і деякі інші недоліки кулемета призвели до необхідності удосконалення зброї. Робота з удосконалення кулемета додатково була доручена конструктору-оружейнику Г.С.Шпагіну. І в 1938 р. новий зразок вітчизняного великокаліберного кулемета під позначенням ДШК (Дегтярьов-Шпагін-крупнокалiберний) приймається на озброєння РСЧА.

Кулемет в сухопутних військах використовувався на універсальному верстаті зр. 1938 р. конструкції И.Н.Колесникова, і повна назва піхотного варіанту кулемета, що став відомим і легендарним 12,7-мм станковий кулемет ДШК зр. 1930 р. на верстаті Колеснікова.

Верстат був колісним, універсальним; дозволяв вести стрільбу як по наземним так і повітряним цілям. Стрільба могла вестися з положень лежачи, сидячи, з коліна і стоячи.

Верстат був забезпечений броньовим щитом, які служили розрахунку кулемета захистом від куль і дрібних осколків. Основне призначення кулемета на верстаті — боротьба з літаками на відстанях до 2000-2400 м, легкоброньованим цілями на відстанях до 500 м, живою силою і вогневими точками на відстанях до 3500 м.

Наявність колісного ходу, бронещита і загальне компонування і концепція верстата не могли не позначитися на вазі верстата його вага зі щитом і наплічником становив 132 кг.

Маса кулемета без верстата 34 кг. Загальна вага системи біля 180 кг. Для стрільби по наземних цілях на кулемет встановлений відкидний рамковий приціл і мушка на високій стійці. Прицільна дальність стрільби 3500 м. Для стрільби по повітряних цілей використовувалися спеціальні зенітні дистанційні кільцеві приціли зр. 1938 р., зр. 1941 р. і зр. 1943 р.

Прицільна дальність стрільби з повітряним цілям - 2400 м.

Темп стрільби кулемета ДШК 600 пострілів в хвилину. Живлення кулемета з ланкової металевої стрічки, ємністю 50 патронів.

Стрічка - нерозсипна, ланки з'єднані пружинами. Витяг патрона з стрічки в кулемет проводиться вижиманням патрона в поперечному (тобто вниз, а не вперед) напрямку. Тому патрон у ланці утримується двома парами загинів з боків і додатково фіксується від поздовжнього зсуву упором дна гільзи в нижній відгин ланки. Вага спорядженої патронной стрічки 9 кг.

Для кулемета ДШК були розроблені і прийняті на озброєння патрони з бронебійної кулею Б-30, бронебійно-запальною Б-32, бронебійно-запально-трасуючою кулями БЗТ-44. Патрон з кулею Б-30 згодом витіснений патроном з кулею Б-32, як рівноцінним за бронепробиваємості, але такий, що додатково забезпечував запальну дію завдяки наявності запального складу між головною частиною сердечника та оболонкою кулі.

Масса кулі 44, 52 г (залежно від типу), початкова швидкість кулі 850-870 метрів в секунду.

Кулемет ДШК використовувався не тільки як піхотний станковий кулемет, але також застосовувався з іншими установками в різних родів військ. Наприклад на тумбових і турельних (спарених МТУ-2) установках, як озброєння бойових катерів. На вітчизняних важких танках ІС-2 (1943 р.) кулемет ДШК був встановлений як зенітний - на башті танка.

У 1946 р. приймається на озброєння модернізований кулемет ДШК під позначенням ДШКМ. Танковий варіант кулемета має позначення ДШКМТ. Модернізація торкнулася вузла живлення кулемета і вдосконалення деяких інших вузлів, технології виробництва, у ряді деталей переходу на інші марки сталей. Зовні модернізований кулемет ДШКМ відрізняється не тільки іншою формою дульного гальма, конструкція якого була змінена ще в ДШК, але і силуетом кришки приймача, в якому скасований барабанний механізм.

Подача стрічки може бути змінена з лівосторонньої на правобічну. Разом з механізмом харчування змінена конструкція і стрічки. Замість колишньої нероз'ємної стрічки на 50 патронів зі з'єднанням ланок пружинами прийнята стрічка з ланкою типу "краб", з окремих шматків за 10 ланок.


Утес[]

У РФ ДШК замінено на кулемет Утес [1]

НСВ-12,7 «Утес» (Індекс ГРАУ - 6П11) - радянський 12,7-мм кулемет, призначений для боротьби з легкоброньованими цілями і вогневими засобами для знищення живої сили супротивника і знищення повітряних цілей.

Крупнокалiберний кулемет НСВ-12,7 «Утес» був розроблений в Тульському ЦКІБ СОО наприкінці 1960-х - початку 1970-х в якості заміни застарілого і важкого ДШК (ДШКМ). Свою назву отримав по початкових літер прізвищ авторів - Р. І. Нікітіна, Ю. М. Соколова і В. І. Волкова. Незадовго до цього той же колектив брав участь у конкурсі на єдиний кулемет калібру 7,62 мм, але перевагу було віддано зразком М. Т. Калашникова.

У піхотному варіанті транспортується особовим складом в розібраному вигляді: тринога, тіло і знімний ствол. Зазвичай комплектується двома додатковими стовбурами (на випадок перегріву ствола).

«Утес» призначений для боротьби з легкоброньованими цілями (бронетранспортерами), вогневими точками і цілями, які перебувають за дрібними укриттями, на дальності до 1000 м, а також для ведення вогню проти скупчень піхоти і транспорту на дальності до 1500 м і по повітряним цілям на висоті до 1500 м.

Бойове хрещення «Утес» отримав в Афганістані. До цього і наші частини, і моджахеди користувалися кулеметом ДШК (моджахеди використовували китайську версію ДШК).

Кулемет нашим солдатам сподобався, а моджахедам - навпаки. Обладнання зброї оптичним прицілом дозволяло значно збільшити дистанцію ведення бою. З урахуванням цього чинника в горах атака на позицію, обладнану «Утесом», ставала смертельно небезпечною.

Єдиним недоліком кулемета вважали «козлині стрибки», тобто значну віддачу. Щоб впоратися з нею, триногу підпирали камінням або мішками з піском.

Виноски[]

  1. У грі немає. Єдиний варіант «стаціонарного» кулемету, все-таки, слід вважати ДШК. Тут подається для ознайомлення, як зразок, що прийшов на зміну легендарному ДШК

Шаблон:ЗЕ[]

Advertisement