Антонов Сергій

Моє шанування, друзі.

Я - Сергій Антонов. Народився в 1968 році в білоруському місечку Бихов, відомому своєю військово-повітряною базою та старовинним замком, де в роки революції містилися під арештом основоположники білого руху Лавр Георгійович Корнілов і Антон Іванович Денікін.

За фахом інженер-механік, але відразу після закінчення інституту зайнявся журналістикою. Останні десять років працюю власним кореспондентом газети «Приватний детектив». Крім публікацій на кримінальні теми, із задоволенням пишу про неоднозначних осіб, які залишили, на мій погляд, яскравий слід в історії. Улюблені теми - Нестор Іванович Махно, Григорій Юхимович Распутін, Ернесто Че Гевара. На творчому рахунку, окрім книг циклу « Всесвіт Метро 2033 », маю три романи в жанрі фентезі і два містичних детективи.

Схильний сумніватися в усьому, крім більшовизму в будь-яких його проявах. Це вид насильства над свободою особистості я щиро ненавиджу. Музичні уподобання - російський рок, в основному - «Акваріум» Бориса Гребенщикова.
Одружений.
Маю дорослого сина Артема, який зараз служить в армії.

З дитинства багато запоєм читав. На згадку про це захоплення залишилися окуляри і любов до фантастики. У моїй радянської юності новинки зарубіжної фантастики можна було прочитати лише в журналі «Юний технік». Завдяки цьому виданню я став гарячим прихильником Артура Кларка, Рея Бредбері та інших метрів. Там я вперше прочитав розповідь Стівена Кінга, яка вразила мене до глибини душі. Після знайомства з творами цього автора по-іншому оцінив безсмертні шедеври найбільших містиків російської літератури Миколи Гоголя й Михайла Булгакова.

Можливо, я когось розчарую, зізнавшись, що постапокаліпсіс для мене - один із способів якось змінити нашу сіру повсякденність. Дмитро Глуховський у своїх ро-манах про московське Метро вразив мене насамперед умінням створити таємничий, повний небезпек світ і оживити його точними мазками свого літературного пензля. Змусити нас повірити в реальність цього світу. На мій погляд, у цьому головна заслуга Дмитра і секрет любові такої величезної читацької аудиторії. З цієї точки зору, Глуховський вийшов за межі російської літератури і впевнено зайняв своє місце в світовому ряду представників літературної реальності. Їх багато тільки на перший погляд. Насправді архітекторів світів можна перерахувати по пальцях однієї руки.

Порівняти Всесвіт Метро 2033 можна зі світом Лаймена Френка Баума, автора «Чарівника Країни Оз», країни, в якій люди не старіють, не хворіють і помирають. Відмінність лише в тому, що Дмитро створював не добру казку, а страшну за своєю справжністю картину майбутнього людства. Тим більше підкуповують у Глуховському його мрійливість і романтизм, що проникають з кожного абзаца «Метро», «Сутінків» і «Розповідей про Батьківщину».

Тепер ви розумієте, чому запрошення взяти участь у проекті «Всесвіт Метро 2033» я сприйняв як подарунок долі. Багато чого чекав від цієї роботи, а отримав набагато більше, ніж розраховував. Наприклад, вперше в житті довелося співпрацювати з професійними редакторами. Своїми безкомпромісними критиками, моїми терплячими вчителями, а тепер уже й друзями Андрієм Денисовим і В'ячеславом Бакуліним. Саме завдяки їм вдалося поставити мою писанину в літерну форму. Ці професіонали разом з Дмитром допомогли мені розповісти вам про те, що я люблю і ненавиджу. Надали унікальну можливість спілкуватися з сотнями тисяч прихильників фантастики.

Розповідь про пригоди Анатолія Томського підійшла до кінця, але попереду у вас багато інших захоплюючих історій, що розгортаються на просторах «Всесвіту».
Про людей, їх боротьбу, поразки і перемоги.
Прощаючись з вами, як один з авторів серії, хочу запевнити, що залишаюся в проекті - тепер уже як читач.

З повагою,

Сергій Антонов